Ця книга для батьків, які не лише люблять своїх дітей, а й хочуть, щоб діти їм подобалися. Так-так, діти часто не подобаються і дратують. Книга “Як шкода, що мої батьки про це не знали” саме про це.
Я відкриваю рот і чую слова моєї матері. Звичайно якщо це слова, від яких ви почуваєтеся бажаними, коханими та захищеними, – все чудово. Тільки зазвичай буває навпаки.
Ми всього лише ланка в ланцюгу, за нами тисячоліття, а після нас – хто знає скільки ще… Хороша новина полягає в тому, що ви можете надати нову форму своїй ланці, а це покращить життя ваших дітей та їхніх дітей. Не обов’язково робити те, що робили з вами, можна відкинути те, що не знадобилося.
Варто розпакувати та перетрусити валізу своїх дитячих спогадів, подивитися, що з вами відбувалося, що ви при цьому відчували і що відчуваєте зараз. Добре порившись у своєму минулому, відкладіть у скарбничку лише те, що потрібно.
Часто в більшості випадків погляд назад загрожує призвести до емоційного дискомфорту.
Багато того, що ми успадкували від стилю виховання наших батьків, лежить за межами нашого усвідомлення. Тому іноді так важко визначити, чи реагуємо ми тут і зараз на поведінку дитини, чи ці реакції сягають корінням у минуле.
Розглядати і розуміти себе найважче, але якщо ми усвідомлюємо, що наше “Я” зараз друкується в наступному поколінні, це може стати творчою роботою. Виправляти помилки власних батьків при перенесенні моделей стосунки з дітьми благородне завдання. Книга Філіппи Перрі може дати відповідний настрій такій творчості.